Студент другого курсу Вінницького національного аграрного університету Юрій Припотніцький працює у відділі зовнішніх електромереж філії «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» (ВКВК) де, разом із колегами відділу, бере участь в обслуговуванні підстанційного та лінійного електрообладнання. Відтак не лише вчить теоретичні матеріали з електроінженерії, а й здобуває реальний досвід на виробництві.
Сімейна традиція і перші кроки
«Мій батько був електриком, брат теж працює в цій сфері. Коли почув від студентів про можливість навчатись і працювати, одразу зацікавився. А після екскурсії на ВКВК зрозумів, що це шанс поєднати навчання і практику, тому вирішив спробувати», – ділиться Юрій.
Допомога і підтримка наставників
Уже під час перших місяців роботи він переконався, що на підприємстві про студентів справді дбають. «Якщо щось не знаю – наставники завжди підкажуть, покажуть, роз’яснять. Атмосфера в команді дружня і злагоджена, тут всі допомагають», – каже хлопець.
Він згадує й випадки, коли доводилося працювати разом із командою у складних ситуаціях: наприклад, під час відновлення електропостачання після пошкодження опори. «Це було командне завдання, і воно навчило діяти злагоджено та відповідально».
За час роботи на підприємстві Юрій відкрив для себе багато нового. Якщо в навчальному закладі він отримував лише базові знання, то тут має можливість розбиратися в реальних схемах, вчиться обслуговувати роз’єднувачі, трансформатори струму та напруги, бачить, як працюють силові трансформатори. «Найцінніша порада, яку я отримав від наставників, – не поспішати. Я людина швидка, завжди хочу робити все одразу, а тут навчився, що в нашій професії важливо спершу зважити ситуацію, обдивитися, а вже потім братися до роботи».
Робота з молоддю очима досвідчених працівників
Наставник Руслан Мельник говорить, що робота зі студентами приносить не лише відповідальність, а й користь для колективу. Молодь додає креативності, нових думок і напрямків, а досвідчені колеги — своїми знаннями та уміннями. «Ставлюся до студентів як до своїх дітей. Головне – навчити їх працювати уважно й безпечно.”
Керівник підрозділу Григорій Алтухов зазначає, що завдання наставників і колективу – зробити так, щоб студент відчув себе повноцінним членом команди. Для цього розробляються індивідуальні програми, де спочатку ознайомлюють з роботою відділу, після цього студента поступово допускають до виконання практичних завдань. «Наші об’єкти складні та відповідальні, тому важливо, щоб студенти не просто виконували доручення, а дійсно навчалися. Ми завжди допомагаємо, пояснюємо, інструктуємо та показуємо на практиці. І лише після цього допускаємо їх до роботи у складі бригади. Так вони не лише засвоюють матеріал, а й відчувають власну значущість у спільній справі».
Атмосфера, що мотивує
Робота на підприємстві дала Юрію можливість побачити, як теорія працює на практиці, і змінила його уявлення про майбутню професію. Тут визнають його зусилля, підтримують у розвитку, а кожне нове завдання стає кроком уперед. «Я бачу, що в цій роботі є перспектива. Вона мотивує більше навчатися і розвиватися», – каже студент.
У ВКВК знають: дружня атмосфера, підтримка і спільна робота допомагають студентам відчути впевненість і цінність своєї справи. Історія Юрія – тому найкраще підтвердження.