Коли 22-річний харків’янин Микола Малитчук вперше ступив на територію Вінницької птахофабрики, він тримав у руках не диплом і не трудову книжку — лише віру, що життя можна почати заново.
Ще кілька місяців тому він проходив реабілітацію після травми, отриманої під час обстрілу. Сьогодні — розробляє 3D-моделі для виробничих проєктів одного з найбільших підприємств харчової промисловості України та Європи.
Історія Миколи — про силу молодості, освіти й можливості, які відкриває МХП для тих, хто готовий працювати та вчитися.
Після Харкова — у нове життя
Микола — студент Харківського політехнічного інституту, майбутній інженер-енергетик.
«Я завжди любив техніку. Міг годинами розбирати якісь пристрої, шукати, як вони працюють. Мені було важливо не просто знати — а розуміти», — усміхається хлопець.
У травні 2024 року його життя різко змінилося: Харків вкотре опинився під масованим обстрілом, і він отримав поранення. Попереду — лікарня та відновлення. Але після кожного дня реабілітації приходила думка: «Треба знову вчитися. Досягати. Довести, що можу».
Хакатон, який став точкою повороту
Після реабілітації Миколу запросили на студентський хакатон МХП у Ладижині — подію, де молодь з усієї України працює над реальними виробничими завданнями компанії.
«Для мене це було перша поїздка після поранення, — згадує він. — Ми, студенти з Харкова, Сум, Дніпра, вперше за довгий час зустрілися наживо, спілкувалися, думали, як вирішити конкретні технічні задачі. Відчули, що ми у студентському житті».
На хакатоні учасники бачать, як працює сучасне виробництво: з автоматизованими лініями, цифровими системами, роботизованими процесами.
Микола з командою створював рішення для оптимізації технічних процесів. І саме тоді вирішив: після університету хоче працювати тут.
Від студентської парти — до інноваційного підприємства
Після хакатону Миколу запросили долучитися до програми дуальної освіти МХП, яка дає можливість поєднувати навчання в університеті з реальною роботою на підприємстві.
Тепер він — молодший фахівець із проєктування на Вінницькій птахофабриці.
«Університет дав мені фундамент. А тут я бачу, як теорія працює в реальності, — розповідає хлопець. — Я створюю 3D-моделі деталей, креслення, технічну документацію. І найприємніше — бачити, як твоя ідея перетворюється на справжню деталь, яку можна потримати в руках».
Колеги кажуть, що він швидко навчається, не боїться складних завдань і завжди шукає рішення.
«Так, іноді важко, але якщо є бажання, навчитися можна всьому. Тут це цінують», — додає Микола.
Дуальна освіта: можливість, яку варто спробувати
Для МХП робота зі студентами — це системне інвестування у майбутніх фахівців.
Компанія має понад 50 партнерських університетів по всій Україні, а лише у 2024 році до програм МХП долучилося 736 студентів, з яких 252 — за дуальною формою навчання.
Загалом із 2021 року понад 2000 студентів пройшли стажування на підприємствах компанії.
Дуальна освіта — це більше, ніж практика. Це робоче місце, наставник, заробітна плата, реальний досвід і шанс залишитися в компанії після випуску. За статистикою МХП, 60% студентів саме так і роблять.
Молодь, що формує майбутнє
Кристина Татарчук, бізнес-партнерка з персоналу Вінницького регіону ділиться: —
«Історія Миколи — сильний приклад того, як працює дуальна освіта та підтримка компанії МХП. Це демонстрація того, що навіть після складних життєвих обставин можна знайти себе, якщо є підтримка й бажання розвиватися. Ми віримо в нашу молодь і прагнемо створити сприятливі умови для цікавої роботи і професійного зростання, поруч з експертними колегами. Майбутнє країни і нашої компанії в руках саме таких молодих людей, як Микола: небайдужих до обраної професії та відповідальних».
В компанії багато прикладів професійного та кар’єрного зростання працівників, які починались саме з дульної освіти. Бажаємо Миколі стати одним з таких прикладів!
Погляд у майбутнє
«Після перемоги я хочу повернутися до Харкова й допомогти відбудувати регіон. Але зараз я тут — у роботі, у навчанні, у розвитку. МХП дала мені шанс. І я хочу використати його на максимум», — каже Микола.