Польова кухня 103,9 кілометр (7 випуск)

Подільське радіо представляє інтернет-версію проекту про подорожі Вінничиною, “103,9 кілометр“.

Куди поїхати на вихідні, де побачити цікаві місця та зарядитися емоціями на робочий тиждень ви дізнаєтесь на нашому сайті та в ефірі Подільського радіо, слухайте “103,9 кілометр“ у вівторок та середу о 8.20 та  четвер і пятницю о 16.20.

І сьогодні ми мандруємо до Тульчина, а саме  до палацу Потоцького, який часто називають Подільським Версалем.  

Матеріал підготувала Людмила Червонецька.

Слухати програму Туристичний навігатор:

А сьогодні мова про Польову кухню.

Слухати туристичний навігатор:

Єдиний в Україні і другий у світі пам’ятник польовій кухні з’явився на Вінниччині. Його встановили у містечку Брацлав, де похований винахідник цього незамінного армійського атрибута. Тамтешні мешканці вирішили у такий спосіб вшанувати пам’ять офіцера царської армії Антона Турчановича.

За розробку кухні на колесах офіцер російської армії Турчанович узявся у 1898-му році. Винахідники мали побудувати похідні кухні двох типів: чотириколісну піхотно-артилерійську та кавалерійську на 2-ох колесах. “Кухню-пекарню-кип’ятильню” – так назвав свій винахід Турчанович – він розробляв п’ять років. У 1908-му запатентував його.

І  трішки історії. А. Ф. Турчанович народився у родині збіднілих дворян 17 січня 1854 року (точне місце народження мені не пощастило встановити, відомо лише, що це була Київська губернія). Закінчив Холмську гімназію. Службу в армії розпочав 18 листопада 1875 року, хоч як син дворянина був звільнений від військової повинності. Та все-таки пішов служити. Був спочатку рядовим, а через три роки він уже унтер-офіцер.

Коли Антон Федорович став офіцером, він задумався над тим, як полегшити важкий солдатський побут. Адже воїни були і так-сяк одягнені, і напівголодні. Під час походів їжа для них готувалася на вогнищах і в котлах, що їх перевозили в обозах.

До розроблення кухні на колесах А.Ф. Турчановича спонукав і конкурс, який  в той час  оголосило військове міністерство. Авторам кращих проектів обіцяли грошові премії. Були визначені і технічні умови. Зокрема, вимагалося побудувати похідні кухні двох типів: піхотно-артилерійську (на 4-х колесах) і кавалерійську (на 2-х колесах). До цього на звичайних селянських підводах возили важкі мідні казани…

І з 1898 року у званні підполковника і на посаді заступника командира з господарської частини 12-го полку (розміщувався у Жмеринці) він почав розробляти креслення задуманої ним власної кухні на колесах. І там же, у Жмеринці (за іншими даними, у Тульчині) 1903 року було виготовлено солдатську «кухню-пекарню-кип’ятильню».   Загалом же на конкурс було представлено п’ятнадцять зразків кухонь на колесах.

1904 року всі кухні зразка Турчановича відправляли в діючу армію. Йому писали листи-подяки. Справді, вигідність винаходу була очевидною: обід з трьох страв для 250 осіб готували протягом трьох годин, вечерю — за півтори години. На ходу і на місці готували страви, вода в казані закипала протягом 40-45 хвилин. При цьому було потрібно зовсім мало палива, до того ж, використовували все, що трапиться під руку — і хмиз, і торф, і вугілля.

Оскільки автомобілі на початку століття в Росії були ще рідкістю (за деякими даними, в угрупованні, розгорнутому проти японських військ, їх було всього одинадцять), ці кухні возили кіньми.

У 1909 році кілька кухонь Турчановича і технічну документацію подарували французькій армії. У той період розроблялися й інші кухні, але саме винахід нашого земляка залишався головним. Він швидко здобував популярність, і вже до початку першої світової такими кухнями була оснащена  армія. З того часу кухні постійно змінювали свій вигляд. Нині вони можуть монтуватися на двоколісних причепах, автомобілях чи гусеничних тягачах.

Значення його винаходу величезне. Адже і нині польову кухню Турчановича у різних варіантах використовують в армії. Виручає і геологів, рятувальників, будівельників… Звичайно, вдосконалена і оновлена, вона здобула популярність у багатьох арміях світу, але, скажімо, на відміну від автора автомата Калашникова, ім’я її винахідника залишалося практично невідомим …

 

Інформаційна служба Подільського радіо.

Будь-яке копіювання з цього сайту без вказування авторства суворо забороняється! Посилання на матеріал є обов’язковим ©

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven − 10 =